219-й округ: Третьяков VS Бондаренко

samooborona

У цьому окрузі було 18-ть кандидатів. І запеклий двобій триває між чинним нардепом від “Батьківщини” Володимиром Бондаренком, який був в.о. голови КМДА, та кандидатом від Блоку Петра Порошенка – Олександром Третьяковим.

Згідно з штабною соціологією двоє опонентів мають доволі незначний відрив і ведуть запеклу боротьбу за кожен голос.

Третьяков, який колись був правою рукою президента Ющенка і “скарбником” майдану, у 2012-му році балотувався у сусідньому Святошинському окрузі (218) як самовисуванець і програв кандидату від “Батьківщини” Володимиру Ар’єву.

Ар’єв на цих виборах так і залишився у своєму 218-му окрузі, а Третьяков вирішив із ним не більше не конкурувати й подався до округу Бондаренка, за якого проголосувало ще більше киян, аніж за Ар’єва, – майже 45 %.



Але шанси у Третьякова все одно є, бо рейтинг “Батьківщини” у столиці, як показують вибори до Київради, впав. Натомість в Києві виборець більш лояльний до Блоку Петра Порошенка і УДАР-у.

Але Третьяков не покладається лише на рейтинг політсили. Його штаб замовив найбільшу кількість бордів з-поміж усіх кандидатів округу. При чому, що ці борди розміщені не лише в Святошинському чи Оболонському, а й в сусідніх районах Києва, аби виборці дорогою додому закріпили ефект політичної агітації.

Таке засилля бордів Третьякова в штабах, сміючись, називають “третьяковською галереєю”, а деякі мешканці Святошино відверто не розуміють такого марнотратства, коли в країні війна.

У Третьякова, який під час АТО не шкодує грошей на рекламу, є ще й свій персональний сайт.

Після масового розстрілу людей на майдані Третьяков рефлексував на тему Тимошенко на майдані й вона йому видалась… щирою.


Виглядало це тоді ось так:

Але загалом з самого початку майдану в Третьякова пости скеровані проти режиму.

Хто ж такий Третьяков і чому йому так важлива ця перемога?

Третьяков відомий тим, що займався нафто- та медіа-бізнесом. Зокрема він був співзасновником “Главреду”, який переріс у холдинг “Главред-медиа” (“Главред”, “Телекритика”, УНИАН і т д).

Пізніше за “Главредом” постає Ігор Коломойський. 

Третьяков уже був народним депутатом. Він починав як член Народного руху України в 2002-му році. Далі перейшов в Нашої України. Під час майдану, за інформацією ЗМІ, став одним із “спонсороів” Нашої України й мав вплив на Віктора Ющенка, який після перемоги призначив його керівником Кабінету президента України.

Всі три своїх перемоги на виборах Третьякова мають природу немажоритарну. Він балотувався у списку партій. Тому виграти на мажоритарному окрузі для мільйонера після поразки – це питання принципу.

На минулих виборах ЗМІ зафіксували з боку Третьякова підкуп виборців у 2012-му році. У штабі політика пропонували 200 гривень за розміщення реклами і 200 гривень після перемоги кандидата.

Оскільки програвати двічі поспіль ніхто не хоче, то з-поміж кандидатів з’являється тезка головного опонента – Бондаренка – киянин та підприємець Бондаренко Олександр.

Бондаренко Олександр, який, очевидно, мав виконати функцію клона й забрати частину голосів у головного опонента Третьякова – “бютівця”, так вірить у перспективу свого нардепства, що шукає роботу на ресурсі work.ua.


Але “бютівець”-Бондаренко зумів розшукати свого клонованого опонента і переговорити з ним.

“Він мені сказав, що йому пообіцяли підтримку на вибори до Київради. Він лише потім збагнув що до чого. Обіцяли агітацію й кампанію провести. Присягнувся, що гроші не брав. Ми дійшли з ним домовленості, що він знімається з виборів”.

Клонований Бондаренко свого слова дотримався й в останній день знявся з виборів. За ним могли що залишитись члени ДВК. Але природу клону він вже цього разу не відіграє.

І що цікаво, що у Бондаренка-клона програма створена на тому ж комп’ютері, що й програма іншого кандидата – киянина Владислава Ющенка.

За інформацією на сайті ЦВК, Ющенко працює директором ТОВ “Українське юридичне об’єднання “Експерт”.

До слова, для Владислава Ющенка участь у виборах – справа звична.

У 2002 році він йшов 42 номером у партії “Яблуко”.

На виборах у 2004-му році Владислав Ющенко був довіреною особою скандально відомого Михайла Бродського.

Не пропустив Владислав Ющенко і президентські вибори. Він був членом ОВК від технічного кандидата екс-мера Львова – Василя Куйбіди (набрав 0,06 % голосів).

Разом із Третьяковим на 219-й округ із 218-го перекочував кандидат Олексій Глущенко, за якого у 2012-му році не проголосував навіть один відсоток виборців.

Таким нерейтиновим кандидатам перепадає не лише технічна роль, є можливість незайвий раз нашгадати про себе в комунальних ЗМІ. Так Глущенко отримав ефірний час на ТРК “Київ”, на радіостанції “Голос Києва” та площу в газеті “Хрещатик”.

Якщо зараз Глущенко безробітний, то ще два роки тому числився здобувачем кафедри цивільного права, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого.

А в інтернет-мережі є інформація, що він – очільник адвокатського об’єднання “Статус”.

У Київраду Глущенко навесні 2014-го не йшов, а у сусідній округ перекочував разом із Третьяковим…

Але попри наявність фінансів, потужної рекламної кампанії та техкандидатів Володимир Бондаренко залишається для Третьякова доволі серйозним опонентом.

Бондаренко – депутат 5-ти із 7-ми (!!!) скликань. Перші дві каденції представляв Партію реформи та порядку, а далі незмінно – “Батьківщину”.

За останню коротку каденцію Бондаренко, як і Ар’єв встиг написати 15 запитів.

За цей же час він вніс 174 законопроекти. Про це свідчить інформація на сайті ВРУ.

Бондаренко заснував Українське село під Києвом. Сам мешкає поруч. Дружина володіє майже 30 га землі в Макарівському районі Київської області. Про це та інше майна писала “Українська правда”, аналізуючи декларацію про доходи нардепа за 2013-й рік.

Його призначили головою КМДА до виборів міського голови. Попри призначення певний час Бондаренко залишався нардепом та голосував у ВРУ, але зрештою таки склав депутатські повноваження.

І на посаді в.о., хоча вона й була нетривалою, дружині “завгоспа” міська влада встигла виділити землю під забудову на Оболонському проспекті, бо вже пройшов тендер.Результативних спроб, щоб скасувати результати тендеру не було.

Бондаренко брав участь у місцевих виборах і у той час як був в.о. глови КМДА, хотів стати обраним міським головою. За результатами він опинився на 3-му місці (після Віталія Кличко та Лесі Оробець). Його підтримало майже 110 тисяч киян.

Зараз Бондаренко не так агітує бордами, як зробив ставку на зустрічі з виборцями.

Поодинокі приклади його агітації в окрузі ось такі:

У Бонадренка на сторінці в Facebook під час масового розстрілу людей на майдані немає постів, але під час майдану, політик поширює доволі креативні пости.

І до речі, попри те. що “бютівець”, на відміну від Третьякова у соцмережі не рефлексував над появою Тимошенко на майдані.

Але Бондаренко – не єдиний представник Батьківщини на окрузі. Балотується ще Петро Денисюк. Він, щоправда, йде самовисуванцем.

Така ситуація була з членами “Демальянсу” у 96-му окрузі. Там його самовисуванця використали як технічне у іншому штабі. У результаті нашого моніторингу само висуванця-“демальянсівця” зняли з виборів та виключили з партії.

З кандидатом Денисюком, який спробував розбити “бютівський” електорат ситуація аналогічна, але до неї, на думку Бондаренка, Третьяков не причетний. Бондаренко переконаний це дріб’язкова помста екс-керівника одного з районних штабів, якого відсторонили.

“Денисюка вже виключили з партії. Відповідну інфомрацію ми подали до ЦВК й вони мають виправити інформацію. Під час друку бюлетенів Денисюк уже не має бути зазначений як член

“Батьківщини”. Ми все подали вчасно до ЦВК”, – перегокнує Бондаренко.

Як і на інших округах тут є ті кандидати, які балотувалися до Київради й для кого вибори до парламенту є просто черговою можливістю заявити про себе. На цьому окрузі таких нілічується майже 10.

Володимир Бережний – обличчя “радикалів” на цьому окрузі. Входить до членів правління ПАТ НВП “Сатурн”, яке займається радіотехнологіями.

Він один з тих, хто програв вибори до Київради у травні цього року. Але зачепитися в політиці має серйозні наміри і навіть зробив свій сайт.

Бережний – був якось колумністом “Української правди.Київ”, як представник ГО “Зелений Київ” написав публікацію про зелену зону на Борщагівці, яку невдало вирішив рятувати свого часу Янукович.

У такій ситуації тандем Бережного і Ляшка виглядає доволі дивним, адже саме Ляшко із “радикалами” роздери банили ділянки лісу в Бучі й далі перепродали їх.

У результаті такого дерибану під Києвомутворилось так зване Бучанське межигір’я, яким володіє родина нардепа-комуніста Ігоря Калєтніка.



Для новоспеченого члена Радикальнолї партії Бережного парламентська передвиборча кампанія – не нова. Він уже підкорював ВРУ у скандальному 94-му окрузі, де одіозна Тетяна Засуха запекло боролась проти Віктора Романюка.

Це були перевибори 2013-го року, бо результат після фальсифікацій неможливо було встановити.

Ставки на перевиборах були неймовірно великі. Зареєстрували аж 85 кандидатів. Це абсолютний рекорд.

Тобто для Бережного стати технічним кандидатом на окрузі, де ставки аж надто великі – не було проблемним.

Тоді Бережного висувала партія “Всеукраїнське об’єднання ЦЕНТР”, яку зараз очолює Вадим Рабінович. Що характерно, що ця партія у 2006-му році на виборах була в опозиції до помаранчевої команди та йшла під гаслом “НеТак!”

Ляшка, до якого доєднався Бережний, зараз вважають проектом Льовочкіна.

На 219-му окрузі є й “вічний кандидат” Микола Грабар, який очолює Українську спілку боротьби з мафією та корупції, який був одним із засновників Партії реформи та порядку.


Парадоксально, але політична кар’єра Грабара закінчилась саме на 219-му окрузі.У 2002-му році кияни не захотіли його обирати нардепом.

До того йому поталанило отримати мандат у 2-му скликанні ВРУ і тричі бути депутатом Київради.

Після поразки у 219-му окрузі, яка мала місце 12-ть років тому, Грабара не обирали жодного разу, але він не здається.

Спершу Грабар хотів стати Президентом України. Під час помаранчевої революції він йшов на вибори і в 1-му турі не набрав і десятої відсотка голосів, хоча під час подачі документів назбирав понад півмільйона підписів за свою кандидатуру.

Як і Бережний, Грабар брав участь у повторних виборах 2013-го року. Щоправда балотувався на іншому окрузі – 223. Тут точився бій між Юрієм Левченком та Віктором Пилипишиним.

Грабар зрештою, як і Бережний, зняв свою кандидатуру. Але обоє кандидатів могли виконати суто технічну функцію – допомогли комусь з основних кандидатів завести на надважливий округ шляхом жеребкування членів ДВК.

Під час травневих виборів до Київради Грабар також пропонував громаді себе як депутата в одному із Святошинських округів – не вийшло.

Грабар не єдиний кандидат, який повторно штурмує 219-й округ. У 2012-му році тут також балотувався – Микола Данилейко – підприємець з Глевахи, у якого всі довірені особи були безробітними.

Зараз агітує і припрошує людей на безкоштовне обстеження родини.



Вперше підприємець Данилейко спробував стати народним депутатом у 2007-му році. Тоді він балотувався у блоці “Всеукраїнскьа громада” під N89. У той час він був головою Васильківського осередку “За Україну – За Ющенка”.

У 2010-му році Данилейкові пощастило. Він таки став депутатом, але не Верховної, а простої Васильківської райради.

Висувався від Партії регіонів, але і від Ющенка щось залишилось – підприємець з Глевахи представляв громадську організацію “Бджолярі України”.

Якщо за Грабара 2012-го року проголосували понад 4,5 % виборців, то за Данилейка дещо більше 1 %.

Але Данилейко налаштований серйозно і зробив собі власний сайт.

Данилейко не єдиний, хто змінив кардинально політичні кольори. На цьому окрузі за голоси виборців вирішив позмагатися Сергій Йожиков, родом з Луганської області. Він буквально кілька місяців тому під час виборів до Київради був кандидатом від Демальянсу в одному з округів Шевченківського району.



Тепер він іде від політичної партії “Блок лівих сил України”, яка виникла наприкінці серпня цього року та борди якої вже висять у столиці.

Соцмережа керівника новоствореної партії Станіслава Габілєва, що мешкає в Чернігові, – це суцільна підліткова рефлексія.


Йожиков очолює ТОВ “Профіт Стайл”.

Олена Дзюбенко – четверта кандидатка в нардепи, яка програла вибори до Київради у 2013-му в одному із округів Святошино й тепер балотується в нардепи.

Якщо тоді йшла як самовисуванка, то тепер йде як член Ліберальної партії.

До слова, Ліберальну партію очолює чинний нардеп Михайло Опанащенко, який голосував за диктаторські закони і тепер партія висунула 40 кандидатів-мажоритарників. Сам Опанасенко штурмує Верховну Раду у Херсонській області.


За інформацією ЦВК Дзюбенко – підприємець. Згідно з інформацією в Інтернеті кандидатка працює в Святошинському районі й є керівником ТОВ “Українська група “Імперія Діамант”.

Партію “Сильна Україна” Сергія Тігіпка представляє Раїса Михайлова, яка теж невдало балотувалась як самовисуванка на останніх виборах до Київради в Святошинському районі.


Михайлова очолює підприємство “Фавор”, що переробляє молочну продукцію й випускає товар під назвою “АМА”. 

Сайт фірми та сторінки в соцмережах керівниця використовує для власної агітації.

Основними споживачамипродукції “Фірми “Фавор” є дошкільні, шкільні, оздоровчі заклади Києва.

Останінній з-поімж кандидатів в нардепи, хто невдало йшов в Київраду по Святошинському району навесні цього року – Валерій Печерський, який має свій бізнес шкіргалантереї.

Печерський – бізнесмен, серйозно узявся за свою політичну кар’єру і заснував власний сайт.

Представники бізнесу часто йдуть до влади, аби краще розвивати свій бізнес.

219-й округ багатий на кандидатів у нардепи, які ще кілька місяців тому не змогли навіть потрапити до Київради, а і вже замірились на парламент.

Балотується і Надія Силенко – вчителька, яка і зараз, і під час виборів до Київради висувалась від Національної Демократичної партії України.

Ще один кандидат, який балотується – безробітний Ігор Беляк. Його висуває політична партія “Сіріус”, яка взагалі на всіх округах України має лише 3-х кандидатів (політичний limited edition).


Двоє інших – Ігор та Алла Ніколенки, які балотуються в Солом’янському та Шевченкывському районах.

Назва партії походить швидше за все від назви одноіменного підприємства “СІРІУС”, до керівництва якого в Солом’янському районі входить Ніколенко. “СІРІУС” займається питаннями охорони та безпеки.

Ігор Беляк – випускник академії МВС та донедавна працював в системі правоохоронних ораганів МВС. За вислугою років пішов у відставку, й, очевидно, вирішив піти у політику.

Голова партії Ніколенко наголошує, що вони проти будь-яких союзів й не підтримують підписання асоціації з ЄС, але виступають за членство в Євросоюзі.


Громадська мережа “Опора” вже звинуватила голову новоствореної партії Ніколенка у порушенні українського законодавства. Його штаб поширює друковану агітацію без вихідних даних.

Під час цієї кампанії партія та її члени активно вірусують соцмережі, наповнюють “Вікіпедію” статтями про себе. Адміни “Вікі” вже навіть сформували список їхніх статей на вилучення.

Орест Флюнт – кандидат з таким незвичним прізвищем у політиці теж не новий. У 1998-му році балотувався від виборчого блоку партій Менше слів. Тоді він був членом Соціал-національної партії України.

Зараз же безпартійний, але стверджує, що поділяє ідеї Правого сектору й його сторінка в соцмережі є тому підтвердженням.

У своїх дописах Флюнт наголошує, що у нього під час майдану була шенгенська віза на 5-ть років, яка дозволяла йому в будь-який момент виїхати з країни, але він не зміг цього зробити.


На так званому сайті федерального розшуку РФ значиться, що Флюнта нібито розшукують як правопорушника.

Сам Флюнт каже, що такі фейки почали з’являтися проти членів Правого сектору й активістів майдану.

До подій на майдані соцмережа Флюнта були майже виключно соціально-політичними.

Флюнт проявив себе активно не лише під час майдану 2013-2014 років, а й під час помаранчевої революції. Він був одним із комендантів наметового містечка. Згодом був заступником керівника штабу НСНУ Дарницького району столиці.

До квітня 2014-го року Флюнт працював в центральному апараті Народного руху України. Зараз безробітний.

По суті на цьому окрузі – це єдиний кандидат, який представляє так званий майданівський сектор електорату.

“Опозиційний блок” представляє безробітний киянин Михайло Гукалов.

Технічну природу мав і Дарт Вейдер (Володимирович) – він знявся з виборів. Відповідне рішення ухвалило ЦВК.

Це означає, що йому не повернуть суму застави, але члени комісії від Дарта Вейдера уже могли взяти участь у жеребкуванні й залишитись на своїх позиціях у ДВК.

Програми Дартів Вейдерів, які йдуть по різних округах, зроблені на Південно-Західній залізниці (ПЗЗ).

(Колись на ПЗЗ створювали передвиборчу программу Ляшкові. Керівником ПЗЗ є Олексій Кривопишин, якого призначили ще за часів Януковича).

Проект Дарт Вейдер та Інтернет партія України – це такий собі одеський гумор. Вперше Дарт Вейдр, за основною версією, з’явився в Одесі і задумувався як суто регіональний проект місцевого політика Олексія Гончаренка – сина “регіонала” Олексія Костусєва.

Костусєв кинув мати Гончаренка тоді, коли сину було лише кілька років. Конфлікт між батьком та сином загострився у 2010-му році, коли на посаду міського голову Одеси претендували син Гончаренко і тато Костусєв. Останнього підтримувала Партія регіонів й Гончаренко на вибори не пішов.

Через короткий проміжок часу (2011-й рік) до міської ради, де мерство здобув “регіонал” Костусєв вперше завітав Дарт Вейдер, який звинуватив місцеву владу в дерибані.

Тобто проект Дарта Вейдера може виконувати своєрідну функцію “тролінга” конкурента й вже давно виріс далеко за межі Одеси.

Проект Дарт Вейдер пішов на президентські вибори навесні цього року, а тут для реєстрації треба б було вже кілька мільйонів гривень. ЦВК йому, щоправда, відмовила.

Тепер на парламентських виборах пішла хвиля реєстрацій кандидатів в нардепи у різних округах столиці. Це значить, що низка людей погодилась змінити своє ім’я та прізвище.

Для кандидата в нардепи сума, яку треба сплатити, складає дещо більше 10 тис гривень, але, щоб зареєструвати низку технічних кандидатів в країні, сума треба чимала.

ці кандидати заводять своїх членів в комісії та додатково виконується функція “тролінгу”.

Якщо в когось є додаткова інформація чи документи, що компроментують кандидатів в нардепи – велике прохання надсилати їх “Громаді Святошино“.

Авторка: Ірина Федорів, журналіст

2 коментарі219-й округ: Третьяков VS Бондаренко

  1. Илона коментує:

    Беляк Игорь- достойный кандидат, от партии Сириус, сегодня ознакомилась с их программой, все там нормально с тиражем, все присутствует!

    • Олесь коментує:

      Глупость, у мажоритарщика не должно быть программы, его функция нажимать за или против на голосованиях. Программы должны быть у партий.

Напишіть відгук